Я кавабата

Я кавабата

Я. Кавабата - класик сучасної японської літератури

Ясунарі Кавабата - один із визначних прозаїків XX століття, якому в 1968 році була вручена Нобелівська премія за "письменницьке мистецтво, що виражає сутність японського мислення". Талант Ясунарі Кавабата одночасно відобразив і традиційне, і нове у житті японського народу, знаходячи для відтворення цього синтезу найбільш природні і виразні форми.

Ясунарі Кавабата народився 11 червня 1899 року в місті Осака у родині лікаря. Батько майбутнього письменника, крім своєї спеціальності, цікавився літературою та мистецтвом. Однак, коли хлопчику виповнилося лише два роки, він, а ще через рік померла й мати. Ясунарі виховували бабуся та дідусь (батьки матері); після смерті бабусі та сестри він залишився з дідусем, якого дуже любив.

У шкільні роки Кавабата захоплювався живописом, мріяв стати художником. Але у 12 років змінив своє рішення і спробував сили в літературі. Перший твір - "Щоденник шістнадцятирічного" (1914, опуб. 1925) - передав щирі й безпосередні почуття дитини, на очах якої відбулося стільки трагедій і поступово згасали дні дідуся, останньої близької людини. Ще в юнацькі роки у поета виявився талант спостереження за іншими людьми. На сторінках його творів з'явилося багато цікавих думок про тих, хто його оточував, про їхні співчуття, безкорисність, душевну щедрість.

Великий вплив на становлення майбутнього письменника справили твори японської класики, насамперед "Гендзі-моногатарі9quot; - роман про принца Гендзі. Однак не тільки середньовічні епопеї з їхніми батальними сценами й кодексом честі самураїв привертали увагу юнака. Він із захопленням читав твори зарубіжної літератури, особливо скандинавських та російських авторів. Серед російських класиків надав перевагу Л. Толстому, Ф. Достоєвському, І. Тургенєву, А. Чехову. Вступивши у 1920 році до Токійського університету, значно розширив коло своїх мистецьких уподобань. Він серйозно займався вивченням не тільки літератури, а й шедеврів світового мистецтва. Ознайомився з творами Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рембрандта.

В університеті разом з іншими студентами Я. Кавабата видавав літературний журнал "Сінто9quot; ("Новий рух"), в одному з випусків якого було надруковане оповідання "Картина для поминання", що привернуло увагу японських літераторів. По закінченні університету в 1924 році взяв участь у створенні журналу "Бунгей дзі-дай" ("Сучасна література"), з яким в Японії пов'язали початок нового літературного напряму - сіканкакуха (неосенсуалізм). Великий вплив на засновників видання мали модерністські письменники Заходу (Дж. Джойс, Г. Стайн). Із точки зору японських сенсуалістів, література не повинна бути тільки копією об'єктивної дійсності, вона, на їхню думку, - завжди плід суб'єктивних вражень, переживань, почуттів, сумнівів автора. Однак Я. Кавабата у цій групі молодих митців посів особливе місце. На відміну від інших, він не відмовився від національних художніх традицій, класичних уявлень про прекрасне. Пізніше він писав: "Узахопленні від літератури Заходу я намагався наслідувати кращі її зразки. Але по суті я - східна людина і ніколи не втрачав свого власного шляху".

Невелика повість Ясунарі Кавабата "Танцівниця з Ідзу" (1925, опуб. 1926), створена у традиціях класичної японської літератури, одразу привернула увагу японської літературної критики й здобула авторові популярність серед публіки. По суті, це перший його значний твір, в якому виявилися характерні риси стилю митця - задушевність, м'якість, спокійність.

Однак справжній успіх і заслужене визнання прийшли до автора після появи нової повісті - "Снігова країна" (1934-1947). Цей твір визнано одним із найкращих у прозі Японії. Таємниця людського кохання і природа снігового краю стали предметом філософських роздумів митця, котрий намагався знайти ключ до відкриття вічної гармонії світу. Твір написаний на основі принципу вабі (неяскравої, приглушеної краси). Цей принцип дозволив письменникові показати цінність кожної миті людського життя і неповторність природи. Взаємини токійця Сімамури та сільської гейші Комако зображені на тлі різних пір року, як цього вимагала дзен-буддійська естетика. Крім реального плану, у повісті велике значення мав психологічний план. Автор заглибився у підсвідоме, у світ почуттів і вражень, які для нього не менш значущі, ніж навколишній світ. Кавабата заявив про себе як талановитий майстер ліричної прози, в якій знайшла відбиток духовна суть сучасного японця.

Під час Другої світової війни і в повоєнні часи письменник багато подорожував по Маньчжурії, приділив увагу вивченню класичного японського роману XI століття.

У 1960 році Ясунарі відвідав кілька американських університетів, де читав семінари з японської літератури. У своїх лекціях наголошував на неперервності її розвитку з XI до XIX століття, а також на тих змінах, які відбулися в японському мистецтві XX століття, коли особливо посилився вплив Заходу.

У повістях "Тисячокрилий журавель" (1951), "Голос гір" (1954), "Давня столиця" (1962), що розвивають усталені традиції класичної японської словесності, прозаїк порушив проблеми моралі й краси, намагаючись врятувати суспільство XX століття від бездуховності. Тривоги й хвилювання цілих поколінь, їхні моральні та естетичні ідеали дали поштовх для творчих шукань митця, для якого завжди були близькими і духовні традиції світової літератури, і цінності японського народу. Він впевнений, що зв'язок часів не розпався, що минуле існувало в теперішньому, пронизавши його невидимими променями. Кавабата володіє здатністю відтворювати цей ланцюг часів, відчуваючи світ у трьох часових вимірах: у минулому, теперішньому і майбутньому. Ця тривимірність нерідко виступала як єдність спогадів, вчинків і марень його літературних героїв. Найбільш відчутно це виявилось у повісті "Тисячокрилий журавель".

Письменник завжди зберігав політичний нейтралітет, але наприкінці 60-х років порушив цей принцип, підписавши петицію проти "культурної революції" в комуністичному Китаї.

16 квітня 1972 року важкохворий Ясунарі Кавабата покінчив життя самогубством у себе вдома в Дзусі. Мотиви самогубства залишилися нез'ясованими.

Композиційна побудова повісті "Тисячокрилий журавель" пов'язана з традицією чайної церемонії. Саме з цього ритуалу в храмі древнього міста Камакура (де Кавабата жив тривалий час) і починалося знайомство читачів із головними героями: Кікудзі і Юкіко, доля яких і становить основу сюжету. Чайна церемонія - загальне тло, а точніше, художня тканина, переплетіння "ниток9quot; які з'єднали минуле і теперішнє всіх персонажів.

Сутність чайного обряду - старовинної традиції, доведеної японською естетикою до рівня високого мистецтва, - полягала в тому, щоб дати можливість людині поміркувати над своєю долею, очистити душу від повсякденних турбот і суєти, нагадати про гармонійну єдність людини з природою та іншими людьми. Існувало чотири правила чайної церемонії:

Гармонія. Це умова існування, основа основ; постійність можлива лише тоді, коли є рівновага. Наслідуючи красу, людина вдосконалює себе та свої взаємини зі світом. Пошуки гармонії - призначення традиційного мистецтва японців.

Чемність. Вона передбачала щирість стосунків між людьми, співзвуччя сердець, "зустріч почуттів" не за правилами поведінки, а через те, що душа людини, яка потрапляє у світ краси та натуральності, прихильна до добра. Чайний дім - це обитель миру та спокою, сюди немає доступу людям із поганими думками.

Чистота. Вона повинна бути абсолютною, починаючи від почуттів та думок, закінчуючи чистотою в буквальному розумінні.

Спокій. Головне в чайному домі - тиша та спокій, необхідні для рівноваги духу, для бесіди "серцями9quot;.

Як неодноразово підкреслював сам Кавабата, його мета - не докладний опис чайної церемонії, а застереження від вульгаризації її сучасністю. Небезпека духовного знецінення давньої традиції у повісті йде від Тікако Курімото, яка "здобула собі неабияку славу вчительки чайної церемонії". Із нею пов'язані всі життєві труднощі головних героїв повісті. Колись Тікако була коханкою батька Кікудзі, котрий вже по-дорослому осмислював свої дитячі спогади про неї. Пізніше ця жінка змогла увійти в довіру до його матері, ставши незамінною помічницею в родині Кікудзі, допомагаючи влаштовувати чайні церемонії і навіть прислуговуючи на кухні, коли збиралися гості. Тікако опікувалася і вже дорослим Кікудзі, котрий втратив батьків. Вона вплинула на розвиток його стосунків із нареченою Юкіко Інамурі й чинила перешкоди його контактам із пані Оота та її дочкою Фуміко. Тікако пересувала людей та їхні доля, як чашки: спочатку підсунула Кікудзі Юкіко і відсунула пані Оота, потім її дочку Фуміко, врешті-решт, і Юкіко, повідомивши, що обидві дівчини вийшли заміж.

Слід зазначити, що на сторінках повісті чайний посуд і взагалі вся кераміка - вази, чашки і чайники - жили немовби власним особливим життям, пов'язаним із минулим. Старовинні речі, яким по кількасот років, відтінили швидкоплинність людського існування, втілили віковічну мудрість, нагадали про неминущі цінності.

Огорнений романтичним серпанком образ Юкіко, котра тримала в руках крепдешинову хустку із зображенням літаючих журавлів, заполонив уяву Кікудзі з самого початку твору. Він закохався в неї, шукаючи в ній втілення своїх мрій. Іншу сюжетну лінію повісті становили досить складні стосунки (у тому числі й любовні) Кікудзі з пані Оота та її дочкою Фуміко. Із пані Оота його пов'язали спогади про батька. Оота-сан шукав у синові риси батька, люблячи його і шануючи пам'ять про нього. Зближення з Кікудзі викликало в неї почуття провини, а сам Кікудзі відкривав в Оота невідомі раніше привабливі риси й краще розумів тепер почуття свого батька. Оота не чинила перешкод запланованому шлюбу Кікудзі з Юкіко. Однак піклування і співчуття самого Кікудзі до дочки Оота - Фуміко (після раптової смерті її матері від паралічу серця) і зближення з нею, а також наполеглива турбота Тікако про Кікудзі зробили дівчину з літаючими журавлями на фуросікі недосяжною мрією для хлопця.

Образ журавлів у творі - символічний. В японській символіці - журавлі - символ надії, благополуччя і щастя. Малюнок із зображенням білосніжних птахів на рожевому фоні мав глибокий смисл: героїня повісті повинна мати щасливу долю. Мрія про щастя взагалі стала провідною ідеєю твору, але вона лишилася недосяжною.

Природа у творах Я. Кавабата посіла особливе місце. Життя природи і людини на його думку, поєднані невидимими ланцюгами. Рядки про природу - це своєрідне тло, на якому взаємодіяли герої, проте нерідко природа набувала і самостійного значення, ставши одним із образів твору. Я. Кавабата закликав вчитись у природи, проникати у її нерозгадані таємниці, він бачив у спілкуванні з нею шлях до морального та естетичного вдосконалення людини. У зображенні поета природа прекрасна й велична, через показ змін в ній автор відтворив порухи людської душі, тому майже всі його твори багатопланові, мали прихований підтекст. У повісті "Тисячокрилий журавель" природа ніби співчувала героям. Ця лірична повість написана на основі давнього естетичного принципу японського мистецтва - міябі (яскрава краса). Краса у творі показана всебічно: і як чуттєва, земна, втілена в образі пані Оота, і як вишукана, вічна, уособлена в образі дівчини Юкіко, і як прихована, внутрішня краса, втілена в образі Фуміко. Автор передав відчуття краси за допомогою особливого прийому - натяку (йодзю), який створив настрій, викликав "надпочуття9quot;, змусивши працювати думку й уяву читача.

Повість "Тисячокрилий журавель" мав глибокий гуманістичний зміст. Назва твору промовиста: тисячокрилий журавель - це символ чистоти та щастя, яких шукала кожна людина, інколи не здогадуючись, що вони зовсім поруч.

Значення творчості Ясунарі Кавабата

o Основна тема - тема самотності людини у світі; змалювання японської душі і стосунків людини з природою.

o Особливості художнього мислення письменника пов'язані з естетикою дзен-буддизму, яке заперечило розумове сприйняття світу і ствердило принцип природності і безпосередності.

o Використовував своєрідну триєдність: єдність спогадів, вчинків і марень.

o Велику роль приділив природі; через її образи Кавабата розкрив рухи людської душі.

o Використання прийому підтексту.

o Експресивність, незвичайне бачення світу, щирість інтонації.

o Основа письма - це органічне поєднання надбань західноєвропейського модерну з традиціями японської класичної літератури, зокрема "школи жіночого письма", яка відзначалася вишуканістю стилю, глибиною чуттєвого переживання, простотою і прозорістю образів, кожен з яких приховував глибинний підтекст, частково символічний.

o Піднесеність думок та вірність вченню про прекрасне.


Ясунари Кавабата

День рождения: 11.06.1899 года

. в своей Нобелевской лекции Кавабата говорил: "Какова бы ни была степень отчужденности человека от мира, самоубийство не может быть формой протеста. Каким бы идеальным ни был человек, если он совершает самоубийство, ему далеко до святости".

Японский писатель Ясунари Кавабата родился в Осаке в образованной и богатой семье. Его отец, врач, умер, когда Ясунари было всего 2 года. После смерти матери, последовавшей через год после смерти отца, мальчик был взят на воспитание дедом и бабкой по материнской линии. Спустя несколько лет умерли его бабушка и сестра, и мальчик остался со своим дедом, которого очень любил. Хотя в детстве К. мечтал быть художником, в возрасте 12 лет он принимает решение стать писателем, и в 1914 г., незадолго до кончины деда, начинает писать автобиографический рассказ, который публикуется в 1925 г. под названием "Дневник шестнадцатилетнего".

Продолжая жить у родственников, К. поступает в токийскую среднюю школу и начинает изучать европейскую культуру, увлекается скандинавской литературой, знакомится с произведениями таких художников, как Леонардо да Винчи, Микеланджело, Рембрандт и Поль Сезанн.

В 1920г. юноша поступает в Токийский университет на факультет английской литературы, однако на втором курсе берется за изучение японской литературы. Его статья в студенческом журнале "Синейте" ("Новое направление") привлекла внимание писателя Кан Кикути, предложившего К., который в это время (1923) учился на последнем курсе, стать членом редакции литературного журнала "Бунгэй сюнджю" ("Литература эпохи").

В эти годы К. с группой молодых писателей основывает журнал "Бунгэй дзидай" ("Современная литература") - рупор модернистского направления в японской литературе, известного под названием "синканкакуха" ("неосенсуалисты"), которое находилось под сильным влиянием модернистских писателей Запада, особенно таких, как Джеймс Джойс и Гертруда Стайн.

Первый литературный успех начинающему писателю принесла повесть "Танцовщица из Идзу" (1925), где рассказывается о студенте, влюбившемся в молоденькую танцовщицу. Два главных персонажа, автобиографический герой и невинная девушка-героиня, проходят через все творчество К. Впоследствии ученик К. Юкио Мисима отзывался о характерном для творчества К. "культе девственницы" как об "источнике его чистого лиризма, создающего вместе с тем настроение мрачное, безысходное". "Ведь лишение девственности может быть уподоблено лишению жизни. В отсутствие конечности, достижимости есть нечто общее между сексом и смертью. " - писал Мисима.

В книге "Птицы и звери" (1933) рассказывается о холостяке, который отказывается от общения с людьми и обретает мир среди животных, лелея воспоминания о девушке, которую любил в молодости. В 30-е гг. творчество К. становится более традиционным, он отказывается от ранних литературных экспериментов. В 1934 г. писатель начинает работу над "Снежной страной", повестью об отношениях токийского повесы средних лет и великовозрастной деревенской гейши. Написанная с подтекстом, в эллиптическом стиле (в духе "хайку", силлабической японской поэзии XVII в.), "Снежная страна" не имеет связного, продуманного сюжета, состоит из серии эпизодов. К. долго работал над романом: первый вариант появился в печати в 1937 г., и последний, окончательный, - только через десять лет.

Во время второй мировой войны и в послевоенный период К. старался быть в стороне от политики, никак не реагируя на то, что происходило в стране. Он долго путешествовал по Маньчжурии и много времени уделил изучению "Саги о Гэндзи", классическому японскому роману XI в. В загадочной повести К. "Тысячекрылый журавль" (1949), в основе которой лежит традиционная японская чайная церемония, прослеживаются элементы "Саги о Гэндзи". Именно повесть "Тысячекрылый журавль" лучше всего известна на Западе, хотя многие критики полагают, что "Стон горы" (1954), семейный кризис в шестнадцати эпизодах, является произведением более совершенным.

Повесть К. "Озеро" (1954), где описывается эротическое наваждение и используется прием "потока сознания", американский писатель и эссеист Эдмунд Уайт назвал "столь же сжатой и насыщенной, сколь же естественной и продуманной, как идеальный чайный сад".

В "Доме спящих красавиц" (1961) рассказывается о старике, который в порыве крайнего отчаяния отправляется в публичный дом, где девицы находятся под таким сильным наркотическим опьянением, что даже не замечают его присутствия. Здесь он пытается обрести смысл бытия, избавиться от одиночества. В этом произведении, писал критик Артур Г.Кимбалл, "мастерство К. проявилось в сочетании мыслей о смерти с мозаикой жизни, нагнетание напряжения сочетается с цветистым отступлением. С точки зрения Эдгара По, это идеальный рассказ, в котором автор добивается многозначного эффекта".

В 1931 г. К. женится на Хидеко и поселяется с женой в древней самурайской столице Японии, в г.Камакура, к северу от Токио, где у них рождается дочь. Лето они обычно проводили на горном курорте Каруйдзава в коттедже западного типа, а зимой жили в доме японского стиля в Дзуси. Неподалеку от Дзуси у К. была квартира, где он работал в традиционном японском кимоно и деревянных сандалиях.

В 1960 г. при поддержке госдепартамента США К. совершает турне по нескольким американским университетам (в число которых входил и Колумбийский университет), где ведет семинары по японской литературе.

В своих лекциях он указывал на непрерывность развития японской литературы с XI по XIX в., а также на глубокие изменения, происшедшие в конце прошлого столетия, когда японские писатели испытали сильное влияние своих западных собратьев по перу.

Вероятно, вследствие возросшего влияния Мисимы (писателя, киноактера и политического деятеля правой ориентации) К. в конце 60-х гг. порывает с политическим нейтралитетом и вместе с Мисимой и двумя другими писателями подписывает петицию против "культурной революции" в коммунистическом Китае.

В 1968 г. К. получил Нобелевскую премию по литературе "за писательское мастерство, которое передает сущность японского сознания". Будучи первым японским писателем, получившим Нобелевскую премию, К. в своей речи сказал: "Всю свою жизнь я стремился к прекрасному и буду стремиться до самой смерти". С типично японской скромностью он заметил, что не понимает, почему выбор пал именно на него; тем не менее он выразил глубокую благодарность, сказав, что для писателя "слава становится бременем".

В 1970 г., после неудачной попытки организовать восстание на одной из японских военных баз, Мисима совершает харакири (ритуальное самоубийство), а спустя два года тяжелобольной К., который только что вышел из больницы, где он обследовался как наркоман, также кончает жизнь самоубийством - он отравляется газом у себя дома в Дзуси. Этот поступок потряс всю Японию, весь литературный мир. Поскольку писатель не оставил посмертной записки, мотивы самоубийства остались неясными, хотя высказывались предположения, что, возможно, самоубийство вызвано аналогичным поступком его друга, глубоко потрясшим писателя.

По иронии судьбы, в своей Нобелевской лекции К. говорил: "Какова бы ни была степень отчужденности человека от мира, самоубийство не может быть формой протеста. Каким бы идеальным ни был человек, если он совершает самоубийство, ему далеко до святости".

В романах К., которые отличаются вторым планом и недоговоренностью, переплетаются модернистские приемы и элементы традиционной японской культуры. В статье, напечатанной в "Нью-Йорк тайме", Такаси Ока отмечает, что в творчестве К. "западное влияние превратилось во что-то чисто японское, и тем не менее книги К. остаются в русле мировой литературы".

Помимо Нобелевской премии К. получил также премию "За развитие литературы" (1937), Литературную премию Академии искусств (1952). В 1954 г. он был принят в Японскую академию искусств, а в 1959 г. награжден Франкфуртской медалью имени Гете. Кроме того, в 1960 г. писатель получил французский орден Искусства и литературы, премию Франции "За лучшую иностранную книгу" и орден Культуры от японского правительства в 1961 г. К. являлся президентом японского ПЕН-клуба с 1948 по 1965 г., а после 1959 г. стал вице-президентом международного ПЕН-клуба.

Дата публикации: 27.12.2005

Вам также может быть интересно.

  • Кобо Абэ, Японский писатель, драматург и сценарист
  • Ясунари Кавабата, Японский писатель, Нобелевская премия по литературе 1968 г.
  • Юкио Мисима, японский писатель
  • Никита Струве, Французский русист, издатель и переводчик, исследователь проблем русской эмиграции и культуры России.
  • Каби, поэта средневековой Индии
  • Они, рок группа

Японский писатель, Нобелевская премия по литературе 1968 г.

Очень крутая девушка, с классными идеями. Конечно, у клуш вызывает яростную зависть, но это плата за .

Я Сандра Максвелл из США, мне поставили диагноз рак легких 6 месяцев назад, я был обеспокоен поиском .

Вы думаете помогать ветеранам кисти.

да хоть бы правительство отблагодарило нет суки забрали последнее его мастерскую блин забрали судьи .

Внимание! Внимание! Внимание!

Популярные за сегодня:

Поисковая статистика:

Изменившие Мир:

  • За что получил Нобелевскую премию 26-й президент США Теодор Рузвельт?

    Сталлоне обвинили в принуждении к сексу · Подробнее .

    Проведена первая в мире операция по пересадке головы человека · Подробнее .

    Набравшего вес Кристиана Бейла невозможно узнать · Подробнее .

    Ким Кардашьян рассказала о поле будущего ребенка · Подробнее .

    Гарри Стайлз представил новый клип · Подробнее .

    Роналду собирается покинуть «Реал» · Подробнее .

    Концерт Джамалы в Минске отменили · Подробнее .

    Билл Гейтс вежливо отклонил предложение Максима Галкина принять участие в игре "Кто хочет стать миллионером".

    • Добавить · Больше.
    • Новые статьи

      • Начало ·
      • Зеркало ·
      • О нас ·
      • Зарабатывайте с нами ·
      • Реклама ·
      • Календарь ·
      • Анекдоты ·
      • Имена ·
      • Альбомы ·
      • Занимательно ·
      • Лента новостей
      • При копировании материалов ссылка на peoples.ru обязательна. © 2017 Знаменитости

        Настоящий ресурс может содержать материалы 16+

        Проект Люди является общедоступным, и наполняемым пользователями проекта. Если вы являетесь правообладателем любой информации на нашем портале, и Ваши права тем или иным способом нарушаются, мы просим вас незамедлительно сообщить в службу рассмотрения жалоб ovod @ peoples . ru. И мы незамедлительно удалим материал.